10 липня в Україні вперше відзначають День вшанування загиблого медика.

У боротьбі за людські життя їх не зупиняло ніщо – зупинилися їхні серця. Медики на фронті та прифронтових територіях, які під обстрілами рятували наших воїнів. Медики в тилу, які працювали під час тривог, в операційних без світла, у бомбосховищах. Вони вдень і вночі боролися за життя маленьких і дорослих українців та українок. Проте, на жаль, загинули самі. І таких медпрацівників – сотні.

Це лікарі, медичні сестри й брати, молодші медичні працівники, бойові медики. Вони стали ціллю ворога на полі бою, у стабілізаційних пунктах, в операційних і кабінетах, на вулиці, вдома, на шляху до роботи.

Як і в інших  лікарнях та медичних установах по всій Україні з нашому закладі теж пролунав сигнал – звук серця, що зупиняється. Після – хвилина мовчання. Це знак подяки, шани і скорботи за загиблими медиками.

Пам’ятаймо. Дякуймо. Шануймо. Вічна і світла пам’ять загиблим медичним працівникам.